Об’єктна радіокерована міна Ф-10

Розробки радіокерованих мін були розпочаті в Радянському Союзі Особливим технічним бюро по військовим винаходам спеціального призначення (Остехбюро) в 1923 – 1924 роках. Першим зразкам пристроїв з управління вибухами фугасів на відстані було присвоєно найменування “БЕМІ” – відповідно до перших складів прізвищ авторів – розробників міни Бекаурі В.І. та Міткевича В.Ф.[1]

Дія пристроїв була заснована на низькочастотній селекції із застосуванням на приймальних пристроях спеціальних резонаторних реле, які відгукуються тільки на строго визначені комбінації частот. В армію пристрої поставлялися під шифром Ф-10.[1]

У 1929 році Ф-10 були прийняті на озброєння Червоної Армії. В 1932 році у складі Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії створюється перша в світі окрема рота спеціального призначення, яку було забезпечено пристроями Ф-10. До літа 1941 року в складі радянських інженерних військ були окремі роти і взводи спеціального мінування, що мали на озброєнні пристрої Ф-10 для вибуху фугасів на відстані.[9]

Радіоприймач міни Ф-10
Радіоприймач міни Ф-10.   [10]

Пристрій Ф-10 важив близько 16 кг. У комплект також входили акумуляторні батареї вагою 18 кг. Пристрій Ф-10 зберігав свою працездатність до 40-60 діб і призначався для мінування найважливіших об’єктів: залізничних і шосейних мостів, дамб, важливих ділянок доріг, великих будівель.[9]

22 червня 1941 року почалася війна між Німеччиною і Радянським Союзом. Німецькі війська стрімко просувалися вглиб території СРСР. Радянська рота спеціального мінування, що діяла на Північному фронті, вже до 7 липня 1941 року встановила кілька радіокерованих фугасів. 12 липня 1941 року були підірвані (з відстані близько 150 км) три фугаси (зарядом по 250 кг кожен) в будівлях селища Струги Червоні. Це було перше у світі бойове використання керованих по радіо фугасів.[9]

Найбільш руйнівним стало застосування об’єктних радіокерованих мін Ф-10 восени 1941 року в місті Києві (в той час – столиця Української Радянської Соціалістичної Республіки, УРСР, у складі Радянського Союзу).

Інженерні частини радянської 37-ї армії спільно з підрозділами НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) почали широкомасштабне мінування Києва за кілька днів до початку окупації міста німецькими військами. Протягом короткого часу були заміновані електростанції, водопровід, залізничні колії, мости через річку Дніпро, адміністративні будівлі та житлові будинки.[35][36] Зокрема, міни були встановлені в будівлі ЦК КП(б)У (Центральний Комітет Комуністичної Партії [більшовиків] України), НКВС, Держбанку, Оперного театру, музею В. Леніна (споруда колишнього Педагогічного музею, Центральної Ради часів Української Народної Республіки), Успенський Собор Києво-Печерської Лаври (головний соборний храм Лаври, був побудований в XI столітті), Будинок Гінзбурга (перший хмарочос України).

Операцію з мінування Києва радянські підрозділи проводили в режимі секретності. Зокрема, у підвали Будинку Гінзбурга вибухівку в дерев’яних ящиках співробітники НКВС заносили під прикриттям переміщення архівів.[35][36][12] У ніч на 19 вересня 1941 року промислові об’єкти були підірвані відступаючими радянськими військами.[27]

24 вересня 1941 року, на п’ятий день німецької окупації Києва, близько 16:00 почали вибухати заміновані радянськими військами будівлі на центральній вулиці міста – Хрещатик, знищуючи не тільки німців, але і мирних жителів Києва. Будинок Гінзбурга був підірваний близько 23:00. Вибухи, які відбувалися до 28 вересня, і пожежі, що виникли згодом, були настільки потужними (головна пожежа тривала два тижні), що центр міста вигорів повністю і під час війни не відновлювався.

Панорама підірваного Києва, вересень 1941 року
Панорама підірваного Києва, вересень 1941 року.   [37] 1

Руїни Будинку Гінзбурга, 1942 рік
Руїни Будинку Гінзбурга, 1942 рік.   [38] 1

Нацисти скористалися вибухами та пожежами на Хрещатику як формальним приводом для знищення євреїв Києва в Бабиному Яру (урочище в північно-західній частині міста). 29 і 30 вересня 1941 року тут було розстріляно майже 34 тисячі євреїв. Масові розстріли мирного населення, радянських військовополонених, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (ОУН), заручників та інших проводились у Бабиному Яру (а також розташованому поруч з ним Сирецькому концтаборі) і пізніше, аж до звільнення Києва від німецької окупації 6 листопада 1943 року. У різних публікаціях наводяться різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру – приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.[33]

Німецькі сапери знешкодили частину радянських об’єктних радіокерованих мін, які були встановлені в Києві. Зокрема, з будівлі Оперного театру була витягнута 1 тонна вибухових речовин, музею В. Леніна – 3 тонни. Однак, 3 листопада 1941 року стався вибух Успенського Собору Києво-Печерської Лаври. Дискусії про реальних організаторів, причини і мету проведення цього вибуху тривають до теперішнього часу.

Розмінування музею В. Леніна німецькими саперами, осінь 1941 року
Розмінування музею В. Леніна німецькими саперами, осінь 1941 року.   [46] 1

До кінця війни між Німеччиною і Радянським Союзом було виготовлено 5000 комплектів Ф-10.[1] Однак, досвід осені 1941 року показав, що радіокеровані міни мають вельми істотні недоліки: простота і надійність їх блокування постановкою радіоперешкод, обмежений термін бойової роботи, наявність тридцятиметрової антени і звуки роботи годинникових механізмів є значними демаскуючими ознаками.[11]

 

Post Scriptum.

Після Другої світової війни було прийнято рішення заново відбудувати центр Києва зі збереженням конфігурації вулиць, проте будівлі були побудовані абсолютно нові. Вулиця Хрещатик забудована як єдиний архітектурний ансамбль.[28] Успенський Собор залишався в руїнах протягом кількох десятиліть і був відтворений в 2000 році. Пам’ять про людей, що опинилися в вирі трагічних подій 1941 року, увічнена численними пам’ятниками і назвами вулиць Києва.

Сучасний центр Києва, вересень 2012 року
Сучасний центр Києва, вересень 2012 року.2

Вид на місце, де стояв Будинок Гінзбурга: Майдан Незалежності, вересень 2012 року
Вид на місце, де стояв Будинок Гінзбурга:
Майдан Незалежності, вересень 2012 року.3

 

Посилання:

1. Смирнов С.А., Зубков В.И. Краткие очерки истории ВНИИРТ / С.А. Смирнов, В.И. Зубков. — Москва: ВНИИРТ, 1996.
2. КРАТКИЕ ОЧЕРКИ ИСТОРИИ ВНИИРТ. – Режим доступу: http://pvo.guns.ru/book/vniirt/index.htm.
3. ОАО “ВНИИРТ” – главная страница. – Режим доступу: http://www.vniirt.ru/.
4. ВНИИРТ. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%9D%D0%98%D0%98%D0%A0%D0%A2.
5. Остехбюро. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%B1%D1%8E%D1%80%D0%BE.
6. Остехбюро. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%B1%D1%8E%D1%80%D0%BE.
7. Бекаури, Владимир Иванович. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D1%83%D1%80%D0%B8,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.
8. Миткевич, Владимир Фёдорович. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A4%D1%91%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.
9. Харченко В.К. …Специального назначения / В.К. Харченко. — Москва: Воениздат, 1973. — 264 с.
10. Operation Barbarossa 14th and Leningrad 4th film 1941 part 2. – Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=0KC_3IcJnSM.
11. Радиомины // Ю.Г. Веремеев. Глава из монографии “Инженерные боеприпасы Красной Армии”. Объектная мина Ф-10. – Режим доступу: http://kik-sssr.narod.ru/Radiomines.htm.
12. Анатолий (Кузнецов) А. Бабий Яр: Роман-документ / А. Анатолий (Кузнецов). — [2-е изд.]. — Франкфурт-на-Майне: Посев, 1973. — 488 с.
13. Форостівський Л. Київ під ворожими окупаціями / Леонтій Форостівський. — Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1952. — 80 с.
14. Старинов И.Г. Записки диверсанта / И.Г. Старинов. — Москва: Вымпел, 1997. – 448 с.
15. Радиомины, взорвавшие Крещатик. – Режим доступу: http://www.liveinternet.ru/users/3244445/post197868134/.
16. Память о разрушении Крещатика. Комментарии. – Режим доступу: http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.php?jpostid=197993626&journalid=744545&go=next&categ=1.
17. Минирование Харькова в 1941 году. – Режим доступу: http://army.armor.kiev.ua/engenear/xarkov.shtml.
18. Минирование Харькова в 1941 году (Приложение 2). – Режим доступу: http://army.armor.kiev.ua/engenear/xarkov-pra.shtml.
19. Советская шифровальная служба: 1920 — 40-e. – Режим доступу: http://www.agentura.ru/press/about/jointprojects/inside-zi/sovietcryptoservice/.
20. Неизвестная война. Минная. – Режим доступу: http://rodonews.ru/news_1297978620.html.
21. Неизвестная война. Минная. – Режим доступу: http://www.wazzup.su/other/interesnoe/18807-neizvestnaya-voyna-minnaya.html.
22. МОБИЛИЗАЦИЯ :: 23 ИЮНЯ 1941 ГОДА ::КОГДА БОМБИЛИ КИЕВ !?!. – Режим доступу: http://jaga-lux.livejournal.com/159125.html.
23. Kiev. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Kiev.
24. Київ. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2.
25. Киев. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2.
26. Khreshchatyk Street. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Khreshchatyk_Street.
27. Хрещатик. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA.
28. Крещатик. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA.
29. Battle of Kiev (1941). – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Kiev_%281941%29.
30. Битва за Київ (1941). – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_%281941%29.
31. Киевская операция (1941). – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B0_1941.
32. Babi Yar. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Babi_Yar.
33. Бабин Яр. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BD_%D1%8F%D1%80.
34. Бабий Яр. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D1%80.
35. Хмарочос Гінзбурга. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BE%D1%81_%D0%93%D1%96%D0%BD%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0.
36. Небоскрёб Гинзбурга. – Режим доступу: http://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%81%D0%BA%D1%80%D1%91%D0%B1_%D0%93%D0%B8%D0%BD%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B0.
37. Файл:Скайлайн 1940-ві.PNG. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD_1940-%D0%B2%D1%96.PNG.
38. Файл:176a5fbc54c0.jpg. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:176a5fbc54c0.jpg.
39. АРХИТЕКТУРНЫЙ СОЮЗ. История Киева. – Режим доступу: http://archunion.com.ua/history/history_008.shtml.
40. История Харькова. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F_%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0.
41. Building of Pedagogical Museum. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Building_of_Pedagogical_Museum.
42. Педагогічний музей. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9.
43. Педагогический музей. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9.
44. Успенський собор (Київ). – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%28%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%29.
45. Успенский собор Киево-Печерской лавры. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%BE-%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9_%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%80%D1%8B.
46. Файл:kiev_on_war_63.jpg. – Режим доступу: http://trinixy.ru/pics4/20091126/kiev_on_war_63.jpg.
47. Киев в годы немецкой оккупации (фото) | Info КИЕВ. – Режим доступу: http://infokiev.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=932:2014-05-12-20-57-40&catid=196:2011-06-18-21-37-46&Itemid=2569.
48. Фото, як виглядав Київ після Другої світової. – Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/history/_foto-yak-viglyadav-kiyiv-pislya-drugoyi-svitovoyi/573871.
49. Київ під німецькою окупацією 1940-х років – унікальні світлини угорських офіцерів. – Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/history/_kiyiv-pid-nimeckoyu-okupaciyeyu-1940h-rokiv-unikalni-svitlini-ugorskih-oficeriv/591838.
50. Війна і (майже) мир. – Режим доступу: http://www.theinsider.ua/infographics/2014/201506/index.html.
51. Як виглядав Київ 60 років тому з висоти пташиного польоту – фотографії. – Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/history/_ak-viglyadav-kiyiv-60-rokiv-tomu-z-visoti-ptashinogo-polotu-fotografiyi/643124.
 


1 Це зображення (або інший мультимедійний файл) знаходиться в суспільному надбанні, оскільки строк використання авторського права минув.
2 Copyright (C) В. Швачко, 2012, Київ, Україна. Фотографія виконана з дзвіниці Софійського собору.
3 Copyright (C) В. Швачко, 2012, Київ, Україна.