Unimate – перший запатентований промисловий робот, який працював на лінії складання General Motors заводу Inland Fisher Guide Plant в Юінг Тауншип (Ewing Township), Нью-Джерсі (New Jersey), в 1961 році. Робот був створений Джорджем Деволем (George Devol) в 1950-х роках на основі оригінального патенту, заявка на який була подана в 1954 році, наданий в 1961 році. Джордж Девол разом з Джозефом Енгельбергером (Joseph Engelberger) в 1956 році створив першу в світі компанію з виробництва роботів – Unimation.[1][2][3]

Схема Запрограмованого пристрою для переміщення виробів.   [1]

Роботи Unimation також називалися програмованими машинами переміщення, оскільки спочатку їх основне застосування полягало в переміщенні об’єктів з однієї точки в іншу.[6] Така машина взяла на себе роботу з транспортування ливарних виробів зі складальної лінії та зварювання цих деталей на кузовах автомобілів – небезпечне завдання для робітників, які могли б отримати отруєння шкідливими випарами або втратити кінцівки у разі необережності.[2]

Промисловий робот Unimate мав 5 ступенів рухливості з гідроприводом та двопальцевий захватний пристрій з пневмоприводом. Переміщення об’єктів масою до 12 кг здійснювалося з точністю 1.25 мм. В якості системи управління використовувався програмний носій у вигляді кулачкового барабана з кроковим двигуном, що був розрахований на 200 команд управління, та кодові датчики положення. У режимі навчання оператор задавав послідовність точок, через які повинні пройти ланки маніпулятора протягом робочого циклу. Робот запам’ятовував координати точок і міг автоматично переміщатися від однієї точки до іншої в заданій послідовності, повторюючи робочий цикл багато разів. На операції розвантаження машини для лиття під тиском Unimate працював з продуктивністю 135 деталей за годину з браком 2%, тоді як продуктивність ручного розвантаження становила 108 деталей за годину з браком до 20%.[8]

Unimate.   [15]

Ліцензії на технології Unimation були надані компаніям Kawasaki Heavy Industries і GKN, які зайнялися виготовленням роботів Unimate, відповідно, в Японії та Англії. Протягом деякого часу єдиним конкурентом Unimation було підприємство Cincinnati Milacron Inc., Огайо (Ohio). Ситуація докорінно змінилася в кінці 1970-х років, коли декілька великих японських конгломератів почали виробництво аналогічних промислових роботів.[6] У 2003 році Unimate був введений в Зал слави роботів (Robot Hall of Fame).[2] У 2005 році промисловий робот Unimate був обраний журналом Popular Mechanics в якості одного з кращих 50 винаходів останніх 50 років.[3]

Посилання:

1. Patent US2988237 – ORDER – Google Patents. – Режим доступу: http://www.google.com/patents/US2988237.
2. Unimate. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Unimate.
3. George Devol. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/George_Devol.
4. Joseph Engelberger. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Joseph_Engelberger.
5. Энгельбергер, Джозеф. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D1%80,_%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%84.
6. Industrial robot. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Industrial_robot.
7. Промисловий робот. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82.
8. Промышленный робот. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%8B%D1%88%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82.
9. The Top 50 Inventions of the Past 50 Years – Popular Mechanics. – Режим доступу: http://www.popularmechanics.com/technology/gadgets/news/2078467.
10. Robot Hall of Fame: Home. – Режим доступу: http://etc.cmu.edu/projects/rhof/csc/index.htm.
11. Handbook of Industrial Robotics / ed. Shimon Y. Nof. – New York ; Chichester ; Brisbane ; Toronto ; Singapore : John Wiley & Sons, 1985. – 1358 p.
12. Robotics and Automation Handbook / ed. Thomas R. Kurfess. – Boca Raton ; London ; New York ; Washington : CRC Press LLC, 2005. – 580 p.
13. Springer Handbook of Automation / ed. Shimon Y. Nof. – Berlin ; Heidelberg : Springer, 2009. – 1812 p.
14. Козырев Ю.Г. Промышленные роботы: Справочник / Ю.Г. Козырев. – [2-е изд.]. – Москва : Машиностроение, 1988. – 392 с.
15. Спыну Г.А. Промышленные роботы. Конструирование и применение / Г.А. Спыну. – [2-е изд.]. – Киев : Выща школа, 1991. – 312 с.