Програма «Вояджер» («Voyager» [1]) є проектом США з дослідження далеких планет Сонячної системи, в рамках якого були здійснені безпілотні космічні польоти наукових зондів «Voyager-1» та «Voyager-2».[2] Апарати серії «Вояджер» були створені в Лабораторії реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory, JPL) НАСА. Ці апарати – автономні роботи, оснащені власними енергетичними установками, ракетними двигунами, комп’ютерами, системами радіозв’язку, управління та науковими приладами для дослідження зовнішніх планет. Загальна маса кожного з апаратів складає приблизно 721 кг.[9]
Старт ракети Titan III-Centaur з Voyager-2. [10]1
«Вояджер-1» був запущений 5 вересня 1977 року, минув Юпітер у березні 1979 року, досяг Сатурна в листопаді 1980 року. «Вояджер-2» був запущений раніше, 20 серпня 1977 року, повільнішою траєкторією, і пролетів повз Юпітер у липні 1979 року, повз Сатурн — у серпні 1981 року, облетів Уран у січні 1986 року і Нептун — у серпні 1989 року. Особливістю траєкторій цих космічних апаратів є те, що на момент запуску, розташування зовнішніх планет Сонячної системи дозволяли інтенсивно використовувати пертурбаційні маневри. Прискорюючись завдяки гравітаційному полю планет (раз на 175 років планети нашої Сонячної системи шикуються в ряд) космічні апарати змогли облетіти планети із мінімальними витратами палива для прискорення та корекції траєкторій.[6]
Тестування Voyager-1. [14]1
Здобутки програми:
– Відкриття активного вулкану на поверхні Іо (супутника Юпітера) — перший знайдений позаземний вулкан.
– Відкриття кілець Юпітера, подібних до кілець Сатурна.
– Дослідження магнітних полів у космосі.
– Дослідження космічних променів.
– Дослідження плазмових хвиль.
– 2004 року «Вояджер-1», а 2007 року — «Вояджер-2» перетнули одну з меж сонячної системи, що називається solar wind termination shock (межа ударної хвилі сонячного вітру), що знаходиться на відстані близько 100 астрономічних одиниць від Сонця. Апарати передали інформацію про структуру цієї ударної хвилі.[6]
Керівництво проекту цілком серйозно поставилось до можливості зустрічі представників позаземної цивілізації з апаратами «Вояджер» — на борту апаратів знаходяться покриті золотом мідні грамофонні платівки (30 сантиметрів у діаметрі), і пристрої для їх відтворення. На платівках знаходяться звукові записи і зображення, що повинні дати уяву про життя і культуру на Землі. Так, там є записи грому, вітру, музичні твори, а також привітання різними мовами (крім мов сучасних народів, там є записи так званих «мертвих» мов). Зображення записані у аналоговій формі.[6]
Відтворення векторного зображення космічного зонду Voyager
програмою перегляду DXF-файлів S3DxfVQ v.2.1. [15]2
Проект «Вояджер» вважається одним з найбільш успішних і результативних в історії міжпланетних досліджень. Обидва «Вояджера» вперше передали якісні знімки Юпітера і Сатурна, а «Вояджер-2» вперше досяг Нептуна і Урану.[9] 17 лютого 1998 року «Вояджер-1» віддалився на найбільшу відстань від Землі серед усіх об’єктів, створених людиною. «Вояджери» вийшли за межі Сонячної системи і сьогодні їхнє завдання — допомогти вченим визначити розташування геліопаузи, межі, де вплив Сонця стає меншим впливу інших зірок.[6]
Посилання:
1. Voyager – The Interstellar Mission. — Режим доступу: http://voyager.jpl.nasa.gov/.
2. Voyager program. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Voyager_program.
3. Voyager 1. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Voyager_1.
4. Voyager 2. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Voyager_2.
5. Voyager Golden Record. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Voyager_Golden_Record.
6. Вояджер. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80.
7. Вояджер-1. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80-1.
8. Вояджер-2. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80-2.
9. Вояджер (программа). — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80.
10. Файл:Titan 3E Centaur launches Voyager 2.jpg. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Titan_3E_Centaur_launches_Voyager_2.jpg.
11. Вояджер-1. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80-1.
12. Вояджер-2. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80-2.
13. Золотая пластинка «Вояджера». — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B0%C2%BB.
14. File:Voyager1 Space simulator.gif. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/File:Voyager1_Space_simulator.gif.
15. S3DxfVQ v.2.1 – Шаблонний 3-вимірний засіб перегляду DXF-файлів, який побудований за допомогою Qt (Sample 3-dimensional Dxf-file Viewer based on Qt, S3DxfVQ), Copyright (C) Vadym Shvachko. — Режим доступу: https://shvachko.net/?page_id=2110.
16. Angelo, Joseph A. Robot spacecraft / Joseph A. Angelo, Jr. – New York: Facts On File, Inc., 2007. – 306 p. – ISBN 0-8160-5773-7.
1 Цей файл є суспільним надбанням, оскільки його було створено NASA.
2 Виконувані коди (поширюються вільно) для Windows та Ubuntu Linux операційних систем доступні для завантаження користувачами на web-сайті ФОП Вадим Швачко.