Місяцехід – серія (Луноход-0, Луноход-1, Луноход-2, Луноход-3) радянських дистанційно керованих самохідних апаратів для дослідження Місяця.

Історія створення радянської автоматичної рухомої лабораторії для дослідження Місяця починається з першої половини 1960-х років. У 1963 році С.П. Корольов (радянський вчений, конструктор і організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї СРСР, засновник практичної космонавтики) залучив до цієї роботи ЗНДІ-100 (який пізніше отримав назву – Всесоюзний науково-дослідний інститут транспортного машинобудування, ЗНДІтрансмаш).

Місяцеходи створювалися в конструкторському бюро Машинобудівного заводу імені С.О. Лавочкіна під керівництвом Г.М. Бабакіна. Самохідне шасі для місяцеходу було створено під керівництвом О.Л. Кемурджіана у ЗНДІтрансмаш, де до цього розроблялися ходові частини радянських танків. Організації також була доручена розробка самохідного шасі з блоком управління рухом і системою безпеки з комплектом інформаційних датчиків.[1]

Ескізний проект місяцеходу був затверджений восени 1966 року. До кінця 1967 року була готова вся конструкторська документація.[1]

Управління місяцеходами здійснювалося групою операторів з 11 осіб, що складали позмінно команду управління: командир, водій, оператор гостронаправленої антени, штурман, бортінженер.[1] Центр управління знаходився неподалік м.Сімферополь в Криму.

Луноход-0 було втрачено під час невдалого старту ракети-носія 19 лютого 1969.

Луноход-1 було доставлено на поверхню Місяця 17 листопада 1970 року радянською міжпланетною станцією Луна-17, яка стартувала 10 листопада 1970 року. Луноход-1 став першим локомоційним дистанційно керованим роботом, що опустився на позаземну поверхню.[9]

Луноход-1   [6] ¹

Основні розміри і розміщення обладнання на Луноход-1.   [31] ³

1 – контейнер; 2 – радіатор-охолоджувач; 3 – сонячна батарея; 4 – телевізійні камери; 5 – телефотометр; 6 – мотор-колеса; 7 – привід гостронаправленої антени; 8 – гостронаправлена антена; 9 – малонаправлена антена; 10 – штирова антена; 11 – радіоізотопний теплогенератор; 12 – мірне колесо; 13 – прилад оцінки прохідності; 14 – кутовий відбивач.

Луноход-1 мав наступні основні технічні характеристики:

Луноход-1 знаходився в експлуатації 10.5 місяців – до 4 жовтня 1971 року (втричі довше запланованого). За цей час він пройшов 10540 м, що дозволило детально обстежити місячну поверхню на площі 80000 м². За допомогою телевізійних систем місяцеходу було отримано понад 200 панорам і 20000 знімків місячної поверхні. Більш ніж у 500 точках проводилася пенетрація ґрунту з метою отримання параметрів його фізико-механічних властивостей, в 25 точках поверхні проведено аналіз хімічного складу ґрунту.[31]

Середня відстань між центрами Землі (середній радіус – 6371 км) і Місяця (середній радіус – 1737.1 км) – 384467 км. На Луноход-1 був встановлений кутовий відбивач, за допомогою якого ставилися експерименти для точного визначення відстані до Місяця. Відбивач в перші півтора роки роботи забезпечив близько 20 спостережень, але потім його точне положення було втрачено. У березні 2010 року Луноход-1 був виявлений дослідниками на знімках Lunar Reconnaissance Orbiter (автоматична міжпланетна станція NASA, штучний супутник Місяця). В квітні 2010 року група американських учених з університету Каліфорнії в Сан-Дієго повідомила, що вперше з 1971 року отримано відображення лазерного променя від відбивача Луноход-1.

Луноход-2 було доставлено на поверхню Місяця 16 січня 1973 року радянською міжпланетною станцією Луна-21, яка стартувала 11 січня 1973 року.

Розміщення обладнання на Луноход-2.   [31]

1 – сонячна батарея; 2 – фотоприймач; 3 – гостронаправлена антена; 4 – верхня телевізійна камера; 5 – магнітометр; 6 – кутовий відбивач; 7 – астрофотометр; 8 – нижня телевізійна камера; 9 – виносний блок апаратури «Рифма»; 10 – телефотометри; 11 – прилад оцінки прохідності.

Загальна схема і конструкція основних вузлів Луноход-2 подібні Луноход-1. Були вдосконалені навігаційне обладнання та система управління гостронаправленою антеною. Одна з телевізійних камер була встановлена на висоті очей людини, що стоїть. Крім того, була збільшена частота передачі кадрів з телекамер. Наукове обладнання поповнилося астрофотометром і магнітометром. Маса Луноход-2 склала 840 кг.[31]

В цілому за час роботи на Місяці, рівне 125 діб, Луноход-2 пройшов 37.45 км. При цьому шлях руху Луноход-2 проходив по місцевості з більш складним рельєфом, ніж у Луноход-1.[31]

В грудні 1993 року НВО імені С.О. Лавочкіна продало Луноход-2 разом з АМС Луна-21, які знаходяться на Місяці, на аукціоні Сотбіс в Нью-Йорку сину астронавта, підприємцю Річарду Герріоту (Richard Garriott), який також в жовтні 2008 року здійснив політ на Міжнародну космічну станцію в якості космічного туриста на борту Союз ТМА-13.[12]

Запуск Луноход-3 (намічений на 1977 рік, Луна-25) не відбувся, в даний час він знаходиться в музеї НВО імені С.О. Лавочкіна.

Луноход-3 в музеї НВО імені С.О. Лавочкіна.   [13] ²

Посадочний модуль Лунохода в музеї НВО імені С.О. Лавочкіна.   [22] ²

Посилання:

1. Луноход (космическая программа). — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BD%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4 .
2. Місяцехід. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D0%B5%D1%85%D1%96%D0%B4 .
3. Lunokhod programme. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Lunokhod .
4. Luna 17/Lunokhod 1. — Режим доступу: http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/masterCatalog.do?sc=1970-095A .
5. Luna 21/Lunokhod 2. — Режим доступу: http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/masterCatalog.do?sc=1973-001A .
6. The Lunokhod 1 Rover. — Режим доступу: http://nssdc.gsfc.nasa.gov/image/spacecraft/lunokhod.jpg .
7. Луноход-1. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BD%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4-1 .
8. Луноход-1. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BD%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4-1 .
9. Lunokhod 1. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Lunokhod_1 .
10. Луноход-2. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BD%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4-2 .
11. Lunokhod 2. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Lunokhod_2 .
12. Луноход-3. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%BD%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4-3 .
13. File:Lunokhod-3 back.jpg. — Режим доступу: http://commons.wikimedia.org/wiki/File:Lunokhod-3_back.jpg .
14. Корольов Сергій Павлович. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2 .
15. Королёв, Сергей Павлович. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%91%D0%B2,_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 .
16. Sergei Korolev. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Sergey_Korolyov .
17. Бабакин, Георгий Николаевич. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D0%BD,_%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B8%D0%B9_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 .
18. НПО имени С. А. Лавочкина. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%9F%D0%9E_%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%B0 .
19. ФГУП «Научно-производственное объединение им. С. А. Лавочкина». — Режим доступу: http://www.laspace.ru .
20. Кемурджиан, Александр Леонович. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%B0%D0%BD,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 .
21. ОАО «ВНИИтрансмаш». — Режим доступу: http://www.vniitransmash.ru/ .
22. Посадочная ступень Лунохода. — Режим доступу: http://img-fotki.yandex.ru/get/10/woinaroffski.0/0_7a8c_6e4b6ccb_orig .
23. NASA – Soviet Union Lunar Rovers. — Режим доступу: http://www.nasa.gov/mission_pages/LRO/multimedia/lroimages/lroc-20100318.html .
24. Soviet Union Lunar Rovers. — Режим доступу: http://lroc.sese.asu.edu/news/index.php?/archives/198-Soviet-Union-Lunar-Rovers.html .
25. NASA – Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO). — Режим доступу: http://www.nasa.gov/mission_pages/LRO/main/index.html .
26. Lunar Reconnaissance Orbiter. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Lunar_Reconnaissance_Orbiter .
27. Lunar Reconnaissance Orbiter. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/LRO .
28. Lunar Reconnaissance Orbiter. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/LRO .
29. UCSD Physicists Signal Long Lost Soviet Reflector on Moon. — Режим доступу: http://lunarscience.arc.nasa.gov/articles/ucsd-physicists-locate-long-lost-soviet-reflector-on-moon/ .
30. Tank on the Moon. — Режим доступу: http://science.discovery.com/tv/tank/tank.html .
31. Планетоходы / А.Л. Кемурджиан, В.В. Громов, И.Ф. Кажукало [и др.]; под ред. А.Л. Кемурджиана. — [2-е изд.]. — М.: Машиностроение, 1993. – 400с.
32. Angelo, Joseph A. Robot spacecraft / Joseph A. Angelo, Jr. – New York: Facts On File, Inc., 2007. – 306 p. – ISBN 0-8160-5773-7.
 

Див. також: Телетанк, Спеціалізований транспортний робот СТР-1.

¹ Цей файл є суспільним надбанням, оскільки його було створено NASA.
² Ця робота внесена Автором у суспільне надбання.
³ Розміри вказані в міліметрах.