Aerial Target – перший радіокерований безпілотний літак, який був розроблений Генрі Фолландом та Арчібальдом Лоу, створювався під час (1916 рік) і незабаром після Другої світової війни в Royal Aircraft Factory (RAF, з 1918 року – Royal Aircraft Establishment, RAE) у Фарнборо (Farnborough), Англія (England).[1-4] Генрі Філіп Фолланд (Henry Philip Folland) – англійський авіаційний інженер та авіаконструктор.[5] Арчибальд Монтгомері Лоу (Archibald Montgomery Low) – англійський інженер-консультант, фізик-дослідник та винахідник, автор понад 40 книг.[6]
Aerial Target. [3]
Aerial Target призначався як для захисту від цепелінів, так і для використання в якості літаючої бомби. Спочатку планувалося, що керування ним буде здійснюватись з землі, але пізніше розглядався також варіант управління з супроводжуючого пілотованого літака.[3] Цей проект мав назву “Aerial Target” (англ. – “Повітряна мішень”) для введення німецької розвідки в оману щодо його дійсного призначення (імітація створення безпілотної мішені для тренувань підрозділів протиповітряної оборони).[4][6]
Креслення Aerial Target. [3]
AT представляв собою невеликий, вагою 227 кг, суцільно дерев’яний моноплан, з високо розташованим крилом. Управління в польоті здійснювалося за допомогою вертикального та горизонтального рулів. Поперечна стійкість (по крену) забезпечувалася згинанням крила. Між кінцями крила апарату та вздовж усього фюзеляжу були натягнуті дроти антен, що вели до розташованої в хвостовій частині у дерев’яній коробці системи радіокомандного управління. Кожна антена була розрахована на прийом сигналів певної частоти. Сигнал, який надходив до антени, замикав реле електромеханічного автопілота, виконавчі механізми якого приводилися в дію за рахунок відбору потужності від вала гвинта через редуктор.[4]
| Розміри Aerial Target: [3] | ||
| Розмах крила | 6706 мм | |
| Довжина | 6198 мм | |
| Висота | 1791 мм | |
| Хорда | 1575 мм | |
| Кут установки крила | 6° | |
| Поперечний V крила | 5° |
Спочатку планувалося, що запуск Aerial Target буде здійснюватись за допомогою пневматичної катапульти у разі виявлення цепеліна. Оператор, утримуючи AT в полі зору, мав підняти його на потрібну висоту та підвести до цепеліна. У разі промаху, AT мав бути направлений до землі і приземлений на рівну площадку (в якості шасі використовувалися лижі), для повторного використання. Якщо перехоплення цілі було проведено успішно, по команді з землі повинен бути підірваний детонатор і близько 40 кілограмів вибухівки вражали цепелін.[4]
До весни 1917 року було побудовано шість екземплярів Aerial Target (з серійними номерами A8957 – A8962).[3] Однак, всі три тести АТ, які були проведені в 1917 році, виявилися невдалими через аварії літаків. Тим не менш, можливість віддаленого радіоуправління літаком була продемонстрована. Через виявлені несправності, а також зменшення небезпеки нападів цепелінів, проект “Aerial Target” був незабаром закритий, але теоретичні та практичні результати цього проекту були успішно використані в наступних розробках.[6]
Посилання:
1. Aeronautics and Astronautics Chronology, 1915-19. – Режим доступу: http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/Timeline/1915-19.html.
2. History of unmanned aerial vehicles. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_unmanned_aerial_vehicles.
3. Hare P. The Royal Aircraft Factory / Paul R. Hare. – London : Putnam, 1990. – 318 p.
4. Aerial Target. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Aerial_Target.
5. Henry Folland. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Henry_Folland.
6. Archibald Low. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Archibald_Low.
7. RAF Aerial Target / AT. – Режим доступу: http://flyingmachines.ru/Site2/Crafts/Craft29148.htm.
8. 1910s & 1920s – UAV universe. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/uavuni/1910-s.
9. The Predator’s Ancestors – UAVs in The Great War. – Режим доступу: http://warnepieces.blogspot.ru/2012/07/the-predators-ancestors-uavs-in-great.html.
10. Royal Aircraft Establishment. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Royal_Aircraft_Factory.
11. Hare P. Aeroplanes of the Royal Aircraft Factory / Paul R. Hare. – Ramsbury ; Marlborough : The Crowood Press, 1999. – 145 p.
12. Павлушенко М. Беспилотные летательные аппараты: история, применение, угроза распространения и перспективы развития / Михаил Павлушенко, Геннадий Евстафьев, Иван Макаренко. – Москва : Права человека, 2005. – 611 с.
13. Zeppelin. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Zeppelin.
14. Цепелін (тип дирижаблів). – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BD_%28%D1%82%D0%B8%D0%BF_%D0%B4%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%B2%29.
15. Цеппелин (дирижабль). – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%BF%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BD_%28%D0%B4%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B6%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D1%8C%29.